Живі будемо – не помремо

Картинка: wordpress.com

«Прес-Центр» спільно з «Вголосом» вирішили з’ясувати, як економічна криза позначилася на львівських газетах, яким чином вони втримуються «на плаву» і що очікує на газетний ринок після того, як ситуація стабілізується.

Для цього ми поспілкувались з головними редакторами та уповноваженими особами газет «Газета по-львівськи», «Експрес», «Інформатор», «Львівська газета Вісник міста», «Новий погляд», «Ратуша», «Суботня пошта».

Реклама

70-80%. Саме на стільки, за оцінками більшості львівських головних редакторів, обвалився рекламний ринок. Найскладніше, кажуть, було у січні-лютому цього року (як відомо, компанії довгий час зволікали із затвердженням рекламних бюджетів на 2009 рік). Хоча перші сигнали про очікувані негаразди були відчутні уже восени 2008-го. «З початком кризи відразу відчувся переляк на рекламному ринку, — пригадує головний редактор газети «Суботня пошта» Ігор Гулик. — Проявлявся він у тому, що навіть потужні структури, які мали рекламні бюджети, просто завмерли».

«Нам важко оцінювати падіння, бо в нас ще не було підйому. Але виходячи з того, що ми могли собі прогнозувати, йдеться про 50% падіння рекламних надходжень. Це — мінімум», — зазначив Дмитро Добродомов, відповідальний редактор газети «Агенція журналістських розслідувань «Інформатор», яка почала виходити якраз напередодні кризи.

На думку головного редактора «Львівської газети Вісника міста» Василя Терещука, у Львові друковані ЗМІ через кризу опинилися в значно гіршому становищі, якщо порівнювати зі станом справ преси у Києві, Донецьку та Харкові, в силу того, що місцевий рекламний ринок ще дуже слабо розвинутий.

Ніяких перепадів в обсягах рекламних надходжень не відчула газета «Експрес». У цьому запевнила PR-менеджер Видавничої групи «Експрес» Юлія Ткалич, мовляв, реклама як йшла в газету, так і йде. Відсутність змін, хоча й з інших причин, констатував і головний редактор тижневика «Новий погляд» Роман Онишкевич. «Ми, в принципі, ніколи особливо не жирували», — сказав він.

Читацький попит

Окрім падіння рекламних надходжень, криза принесла з собою і зниження читацького попиту на газети. А відтак і падіння тиражів.

Проте, знову ж таки, не у всіх. «Тиражі наші не зменшувались, а тільки росли в період кризи, тому що газета постійно інформує про те, що відбувається, в т.ч. і про саму кризу», — оптимістично повідомила піарниця «Експресу». Однак цей оптимізм, на думку деяких редакторів, є штучним. «За нашими відомостями, у Львові немає такої газети, де б не впав тираж», — зазначив Дмитро Добродомов. При цьому в «Інформатора», за його словами, упродовж цього часу тираж поступово, але зростав.

За словами Ігоря Гулика, тенденція до зменшення реалізації газет найбільше проявилася у лютому-березні ц.р.

«Люди настільки були залякані невідомістю, тим, що буде з грошима, що вони навіть економили на купівлі газет», — зауважив Д.Добродомов. «Якщо раніше люди брали газети пакетом — по дві-три, то тепер було чітко видно, що вони переформатовуються на одну газету. Як правило, на тижневик», — додав він.

На думку головного редактора «Газети по-львівськи» Антіна Борковського, зменшення накладів відбулося не стільки через кризу, як через втрату довіри до мас-медіа в цілому та до друкованих ЗМІ зокрема.

Наслідки

Негаразди з основними статтями доходів (продаж накладу та рекламних площ), а також подорожчання друку, витратних матеріалів, насамперед паперу, змусило газети шукати, де б то зекономити. «Оптимізація» — найбільш вживане слово у період кризи (окрім, власне, «кризи»).

Оптимізовувати стали все, що можна.

«Ратуша», «Газета по-львівськи», «Львівська газета» вдались до скорочень працівників. Зокрема, у «Ратуші» звільнили трьох осіб, у «Львівській газеті» — 2/3 колективу. «Ми позбавилися тих посад, які, в принципі, могли бути, але без них можна було обійтися», — розповів головред «Ратуші» М.Савельєв. «У нас скорочення пройшли по всіх службах. Тепер є лише сім журналістів включно зі мною. А було майже у три рази більше», — з сумом відзначає керівник «Львівської газети» В.Терещук. Невесело також і редактору «Газети по-львівськи» А.Борковському: «Ми покоротили дуже багато посад, які були просто необхідні для нормального функціонування газети».

Обминула хвиля звільнень «Суботню пошту», «Новий погляд». В «Експресі», кажуть, скорочення були, але суто сезонні (10 працівників звільнились за власним бажанням, і тепер у Видавничій групі працюють 300 осіб).

В «Інформаторі» ж, навпаки, працівників додатково набирали: якщо у вересні 2008 року в газеті працювало 28 осіб, то тепер — 41.

Тим, хто уникнув звільнення, покоротили зарплати. У цьому чесно зізналися редактори «Суботньої пошти» та «Ратуші». В останній, за словами М.Савельєва, працівників перевели на 0,75 та 0,5 ставки. Зменшили також премії. «У нас же ставка мізерна — 700-800 гривень, — каже редактор. — Раніше до ставки йшло 50% доплати. Тепер кому 40% даємо, а кому — 30%».

У «Новому погляді», щоб зекономити на гонорарах, обмежили замовлення матеріалів «зі сторони» — у позаштатних авторів.

З метою економії на друці газети скорочували кількість сторінок, зменшували періодичність виходу, припиняли вихід додатків. Зокрема, «Газета по-львівськи» потоншала на кілька сторінок, а також перестала випускати безкоштовну версію газети, що розповсюджувалась у п’ятницю. «Львівська газета» переформатувалась у тижневик, хоча до того виходила 4 рази на тиждень. «Суботня пошта» зберегла періодичність (тричі на тиждень) і товщину випусків, натомість вирішила економити за рахунок розміщення замовлень на друк вівторкового і суботнього чисел у дешевшій друкарні.

«Інформатору» довелося урізати витрати на власну промоцію. За словами Д.Добродомова, це було болючим рішенням для газети, яка щойно вийшла на ринок.

Також газети експериментували з цінами. «Ратуша» подорожчала. «Підняли ціну на газету, але незначно — на 5-10 копійок, щоб і реалізатори змогли собі щось заробити», — повідомив М.Савельєв. Те ж зробив й «Інформатор». «У нас акційна ціна була спочатку 1 гривня, — розповідає Д.Добродомов, — потім оптимально ми довели до 2 грн., а на сьогоднішній день в нас газета коштує 2,50 грн. Наша категорія читачів абсолютно нормально це сприйняла». «Газета по-львівськи» пішла на зниження ціни — з 1 грн. до 0,75 грн. «Експрес» стоїчно тримав ціни незмінними. Не має він наміру змінювати цінову політику і в 2010 році, сказала Юлія Ткалич. «Йти шляхом підняття цін — це шлях в нікуди, — вважає І.Гулик. — Для пересічного споживача, я думаю, і 2 гривні за газету буде забагато».

Прокотились також маніпуляції з вартістю розміщення реклами. Політична дорожчала, тоді як комерційна дешевшала. При цьому газети пропонували рекламодавцям суттєві знижки, які подекуди сягають 50% і більше. «Коли нема рекламодавця, газета змушена вдаватись до суттєвих знижок, — пояснює І.Гулик. — Але це стосується комерційної реклами лише. Тому що коли мова йде про політичну рекламу, то ми прекрасно розуміємо, що ми не маємо справу з бідними людьми». «Під осінь ми зробили акцію до 3-ої річниці газети. Дали 50% знижки на комерційну рекламу, ну, трошки в нас реклами з’явилось. Але це все-одно не той обсяг, який би дозволяв розцінювати це як щось дуже серйозне», — поділився Р.Онишкевич («Новий погляд»).

Обережно поставилась до знижок «Ратуша». Її головний редактор пояснює, що ціни на рекламу в газеті не настільки великі, як, скажімо, в «Експресу», щоб вона могла собі дозволити ще й надавати знижки, і щоб при цьому не було завдано шкоди фінансово-господарському стану видання.

Крім всього, газети оптимізували списання («Інформатор»), реформували систему збуту («Суботня пошта»).

Сьогодення

Реклама пішла, радіють газетярі.

«Реклама, на щастя, помалу з’являється. Мало-помалу ринок нормалізується, хоча, безперечно, до бажано результату ще далеко», — відмітив головний редактор «Газети по-львівськи» Антін Борковський.

За спостереженням головреда «Суботньої пошти» Ігоря Гулика, позитивні зрушення відбулися у серпні. В основному, кажуть редактори, в газети пішов політичний рекламодавець. «Політична реклама йде, а бізнес ще дуже слабкий і обережний», — сказав Василь Терещук («Львівська газета»). «Економічну рекламу якщо й несуть, то замовники йдуть з Києва. В основному, це банківська сфера. Усі, звичайно, цікавляться знижками», — додає Микола Савельєв («Ратуша»).

Дмитро Добродомов («Інформатор») зауважує, що рекламодавець, умовно кажучи, «кризового періоду» став більш прискіпливим і уважним. Якщо раніше рекламу розміщували доволі безладно і бездумно, то тепер, виділяючи кошти на розміщення реклами, рекламодавець хоче отримати від неї максимальний ефект. «В газеті, яка на 75-80% продається на селі, важко рекламувати мерседес, правда ж! Раніше рекламодавцям це складно було пояснити», — проілюстрував свій приклад редактор. А ще він звернув увагу, що реклама також стала більш брендовою, ніж спрямованою на продажі (хоча в загальноукраїнських масштабах експерти відмічали протилежну тенденцію. — Авт.).

«Експрес» розпочав новий проект — газету народної практичної медицини «Добрий лікар». Крім того, видавнича група веде пуско-налагоджувальні роботи із запуску нового друкарського обладнання вартістю понад 5 млн. дол. на власній друкарні «Мандарин».

Здавалось би, те, що реклама пішла, є сигналом до того, що скоро газети знову набиратимуть працівників, відновлюватимуть колишню періодичність, знову потовщають і т.д. Проте редактори в цьому плані дотримуються поміркованої позиції.

Прогнози

Якщо говорити про найближчу перспективу, то усі сподівання львівських газет, зрозуміло, пов’язані з виборами. «Доки в країні є вибори, доти газети проблем мати не будуть», — пожартував Роман Онишкевич з «Нового погляду».

У зв’язку з цим Антін Борковський («Газета по-львівськи») прогнозує, що з піке, в який видання увійшли у четвертому кварталі 2008-го, вийти їм вдасться уже до кінця 2009-го. Іншої думки Василь Терещук («Львівська газета»). Він вважає, що серйозних змін на краще варто чекати не раніше, ніж через рік. Вкрай песимістичний прогноз висловив Роман Онишкевич («Новий погляд»). На його думку, газетам, з огляду на їхній нинішній формат, на підйом розраховувати не слід взагалі.

«Після кризи буде підйом, — наполягає Д.Добродомов. — І важливо, хто з чим у нього увійде. Якщо позвільняли купу людей, поскорочували кількість сторінок, стали наполовину, а то й повністю робити газету з Інтернету — це шлях в нікуди. Це — газети, які померли вчора, але ще про це не знають».

Переформатування

Криза допомогла викрити вади місцевого газетного ринку, про які до цього часу газетярі, може, й здогадувались, але не бажали брати близько до серця.

Тиражі невпинно падають. Хоча у вихідних даних видання продовжують гордо «світити» багатотисячні наклади, насправді це далеко не так, зізнаються редактори.

«Тираж, який ми декларуємо, — 20 тисяч, — розповідає Микола Савельєв («Ратуша»). — Час від часу ми його завищуємо. Але я знаю газети, які завищують свій тираж у сотні разів! І коли мені говорять, що газета, яка виходить у Львові, має 240 тис. тиражу, я задаю логічне запитання: а де ви їх продаєте? І люди губляться».

Василь Терещук («Львівська газета») вважає, що падіння тиражів — наслідок «інтелектуального виродження» Львова. У цьому його підтримує колега з «Суботньої пошти»: «У нас втрачено культуру читання газет. Раніше почитати бодай раз у два дні газету — було неодмінною рисою більш-менш освіченого львів’янина».

На думку Дмитра Добродомова («Інформатор»), проблему слід шукати не в читачах, а в самих газетах. Вони, вказує він, по-перше, надто вже подібні одна на одну: «Всі стали в один ряд — суспільно-політичних газет. При цьому ринок тримають два «монстри» («Експрес» і «Високий замок». — Авт.). Всі решта стоять за ними. На який розвиток в цих умовах можна розраховувати?!». По-друге, видання зловживають інформацією з Інтернету і мало друкують ексклюзивних авторських матеріалів.

Відтак газети як продукт журналістської діяльності стали нецікаві читачу, констатує Д.Добродомов. Звідси малі тиражі газет, умовно кажучи, «другого ешелону». Малі тиражі, отже, й менше реклами. Один з редакторів власне такої газети (з «другого ешелону») на правах анонімності заявив, що у Львові системний рекламодавець, окрім як в «Експрес» і «Високий замок», ні до кого більше не йде.

Антін Борковський («Газета по-львівськи») припускає, що газети самі собі підклали свиню, друкуючи «заказухи», до того ж дуже низької якості з точки зору журналістського виконання.

Розуміння необхідності проведення змін є у всіх. «У «Ратуші» треба щось міняти, і треба міняти конкретно», — сказав М.Савельєв.

Д.Добродомов та І.Гулик одностайні в тому, що майбутнє львівської друкованої преси за «нішевістю». «Нішевість видань буде на першому місці», — наголосив перший. «Львівський газетний ринок стабілізується тоді, коли кожну нішу читацького інтересу буде зайнято», — переконаний другий.

Крім того, на перший план вийде аналітика, журналістські розслідування, оскільки у плані новин газетам щодалі, то складніше конкурувати з Інтернет-виданнями, і це тенденція, яка спостерігається в цілому світі.

Газетам також, вважає А.Борковський, доведеться відмовитися від моралізаторства, оскільки людям це не подобається, а також шаблонності: «Безперечно, писати про пасочки чи крики народної патріотичності душі можна, але насправді це мало кого цікавить».

Василь Хомин