Помаліше, я записую

Фото: technofresh.ru

Катерина Кожан, «Прес-Центр»

Диктофони, як відомо, — права рука журналіста. Вони стали просто-таки невід’ємною частиною нашого життя. «Прес-Центр» з’ясував, коли, чому та як з’явились диктофони, сьогоднішні ціни, новинки та іншу цікаву інформацію про них.

Історія диктофона насправді дуже древня. Люди, бажаючи увіковічнити свої творіння, писали на камінні, згодом на папірусі… Роль диктофона тоді відігравали писарі, які спочатку запам’ятовували промову чи текст, а потім переписували його на папірус. 

Першим носієм аудіоінформації став звичайний папір з нанесеним на ньому магнітним порошком. Пізніше за основу стали використовувати ацетилцелюлозу, а потім лавсан.

Перший прототип діючого диктофона з’явився  у двадцятих роках минулого століття. Це був великого розміру прилад з бабінами, на яких намотувались магнітні стрічки. На це приладдя поміщалось не більше однієї години безперервного запису.

З часом диктофони покращували свою функціональність і місткість. Вже у 60-х ХХ ст. роках з’явились касетні диктофони, були так звані «компакт-касети». Новинка набула великої популярності і аж до 90-х років цей прилад був чи не найбільш поширеним носієм інформації.

У 70-х з’явились міні-касети, за рахунок чого диктофони стали значно компактнішими, їх вже можна було носити у кишені.

Зручні невеликі диктофони дали змогу журналістам з полегшенням зітхнути, адже все, що вони мали до цього — це ручки, олівці і записники. Журналістам також уже не обов’язково було запам’ятовувати великі масиви інформації та уважно ловити кожне слово спікера.

«Касетники» витіснила «цифрА»

Попри всі плюси, касетні диктофони не могли у повній мірі задовільнити вимоги до них як до носіїв інформації. На касету вміщувалось в середньому 90 хвилин запису. Уже з кінця 90-х років почали розробляти нові формати стискання інформації, у диктофони вмонтовували лазерні CD, пізніше — DVD міні-диски, компактні «вінчестери» та флеш-пам’ять. Диктофон став вміщувати суттєво більше інформації, став ще зручнішим у користуванні, компактнішим і, головне, доступним для більшості покупців.

Порівняно з касетними цифрові диктофони дають більшу якість звуку, не «зажовують» запис; після заповнення пам’яті диктофона її можна без зайвих витрат звільнити, переписавши інформацію на комп’ютер. Файл із записом можна легко і в стислі терміни переслати в будь-яку точку світу з допомогою електронної пошти.

Останнім винаходом портативних пристроїв аудіо-запису стало створення багатофункціональних диктофонів, які використовують в якості носія інформації сучасні флеш-карти. Такий диктофон, всього декілька сантиметрів розміром, може працювати автономно більше десяти діб, забезпечуючи якісний звукозапис і збереження запису на флеш-карті об’ємом від 24 до 300 годин, залежно від формату запису та степені стискання даних.

Диктофон-рекордсмен

Цікаво знати, що найменший цифровий диктофон в світі виробляється у Росії фірмою «Телесистеми». Диктофон моделі Edic-mini Tiny B21 має розмір 8х15х40 мм, а його вага не перевищує 6 грамів. При цих мініатюрних розмірах і вазі диктофон здатний записати до 600 годин розмови. Час роботи від батареї складає до 60 годин. Крихітка диктофон потрапив навіть до «Книги Рекордів Гіннеса».

Ціни на цифрові диктофони дуже різноманітні (від 40 до 500$), хоча функціональність і пам'ять мало чим відрізняється. Здебільшого купують диктофони ціною до 100$. Найпопулярніші моделі — Olympus та Sony. Та багато хто замість диктофона користується MP-3 плеєром чи телефоном, в якому передбачено функцію запису звуку.

І взагалі, погодьтесь, диктофон кожній людині стане у пригоді. З ним простіше жити. Буває, натрапиш випадково на цікаву людину чи подію, а потім шкодуєш, що не зафіксував дослівно почуте, бо те, що переказано своїми словами, вже не так сприймається.