Свято наближається

Неділя, 24.11.2024, 05:18
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Свято наближається
Фото: zaxid.net Львівські журналісти — про позитивні моменти 2011 року та очікування від року 2012-го. В останні дні року, що минає, «Прес-Центр» попросив колег, які працюють у львівських ЗМІ, відповісти всього на два запитання: 1) Що хорошого у Вас трапилось в 2011 році? 2) Чого Ви очікуєте від 2012 року? Ігор Паращак, головний редактор газети «Львівський залізничник»: 1) Рік, що минає, запам’ятався насамперед, визначною подією в історії Львівської залізниці – святкуванням 150-річчя залізниці. Ця подія – є завершенням тривалого етапу в історії Львівської залізниці та її майже 60-тисячного трудового колективу. І ця подія знаменує початок нового етапу – реформування залізниць України, яке вже триває і наступного року буде створена державна акціонерна компанія, яка очолить залізниці України. Ще одна приємна подія стосується газети «Львівський залізничник», яку я очолюю. На 101-му році існування газета трудового колективу Львівської залізниці за підсумками, які підбив Секретаріат Національної спілки журналістів України, була визнана переможцем Всеукраїнського конкурсу в номінації «Краща фахова (галузева) газета». У моєму професійному житті теж сталася приємна подія – вийшла друком книга, присвячена 150-річчю Львівської залізниці «Перша колія», яку видала Львівська залізниця, я є одним із чотирьох співавторів цього ювілейного видання. 2) Від наступного року очікую подальшого розвитку нашої газети, є ряд цікавих планів, про які поки що промовчу, але загалом дотримуюся думки, що завтрашній день формується нині і треба зробити усе необхідне, щоб він був таким, яким ми його очікуємо. Можу сказати, що уся редакція «Львівського залізничника» добре попрацювала в 2011-му році і може розраховувати на те, що наступний рік буде для неї не менш сприятливим. Наталка Лотоцька, редактор рубрики «Життя» інтернет-газети «Вголос»: 1) Вперше побувала за кордоном, зокрема в Італії. 2) Вдруге побувати за кордоном, зокрема у Барселоні. Олена Будько, літературний редактор «Львівської газети»: 1) З’явилося трохи більше вільного часу, почала виконувати ту роботу, яка подобається, дізналася про різні системи планування побуту і роботи. 2) Очікую змін у роботі (звісно ж, на краще), складного (все-таки офіційно виходжу з декрету), але все одно цікавого року. Марія Доротич, журналіст газети «Високий замок»: 1) У 2011 році в журналістиці мені вдалося записати багато цікавих інтерв’ю із іноземними експертами, багато цікавих знайомств, робота в редакції йшла добре. 2) Від 2012 року очікую змін в особистому житті та те, що на роботі доведеться писати лише позитивні новини. Бажаю усім колегам-журналістам, щоб легко йшла робота. Катерина Кожан, редактор відділу моніторингу ЗМІ ІА «Presstime.com.ua»: 1) У 2011 році у мене з’явилась бешкетниця кішка (Муля). Не знаю, як жила без неї — життя було безпроблемне. Але, незважаючи на те, що вона робить у квартирі неабиякий розгардіяш, витрачаємо на неї немалі для нашого гаманця кошти, це — велика радість, що щодня тішить чимось новим (то все сміття по хаті порозносить, то порозливає щось, то вазон перекине чи погризе квітку). Словом, кожен день приносить щось приємне — потрібно просто це бачити з-поміж буденних проблем! 2) Звичайно, хочеться, щоб кожен наступний рік був кращим від того, який вже позаду. Аналізуючи свої помилки, недопрацювання, лінь і всякі такі негативні штуки, хочеться в новому році оцьому всьому покласти край. Не знаю, до чого тут рік. Від самого року як такого не очікую нічого. Головне те, що очікуєш від себе і близьких. Який би рік не був, дванадцятий чи двадцять п’ятий, головне, щоб людина прагнула, мала ціль і впевнено йшла вперед. P.S. Можливо, заведемо з чоловіком собі ще одного домашнього улюбленця, а то Мульці з нами «зайнятими» людьми якось скучнувато :) Майкл, журналіст в zgroup.com.ua: Якщо чесно, в упор не знаю, що казати — if you have to say nothing say nothing. Оксана Солук, менеджер з реклами: 1) Я зрозуміла, чим хочу (стосовно роботи) займатися по житті. 2) Реалізація своїх намірів та планів. Тетяна Пасович, журналіст тижневика «Аудиторія»: 1) На тлі загальних суспільно-політичних перетворень і тенденцій, які навалились на нас у 2011 році, позитивом є вже те, що не трапилось нічого надзвичайно поганого. Тобто так, звісно, згортання демократії, псевдореформи, псевдосправедливість судів, рейдерство тощо ― це все помітно неозброєним оком. Але загалом для мене рік не був якимось особливо яскравим. (От, наприклад, минулого року була дуже задоволена поїздкою на Соловки, а цього року через підпорядкування, а фактично ліквідацію Інституту національної пам’яті такої поїздки вже не було). Час ніби йде вперед, а таке враження, ніби рухаємось назад (себто задкуємо?). Він трохи подібний на цьогорічну зиму ― ніби зима, але більше схожа на осінь. Так само й рік: ніби нічого доброго, але й не так аж зле. Але якщо вже треба згадати щось добре, то спробую виокремити ті події, котрі допомагають підтримувати той позитивістський настрій, якого багатьом бракує (сама навчилась цього лише минулого року). Тішуся, що отримала цікаву пропозицію роботи. Серед респондентів, яких часом обирає не журналіст, а випадок (потреба говорити про конкретну тему тощо), трапилось чимало цікавих людей. Черговий раз переконалася: спілкуватися з людьми ― приємніше, ніж, скажімо, робити розтин. Дуже приємна була зустріч з однокурсниками влітку. Наш зовсім не дружний курс зібрався доволі широким колом, усі намагались почути одне одного. Доброзичливі і дотепні коментарі наштовхнули на думку, що приємне спільне минуле важить значно більше, ніж конкуренція чи перебування по різні боки барикад. Коли аналізую особисті досягнення, згадується мені фільм із Ентоні Гопкінсом та Морґаном Фріманом „Пока не сыграл в ящик" (звиняйте, не можу перекласти адекватно, хтось колись перекладав „Поки не копнув календар") ― таке враження, що цього року я теж виконувала якісь пункти, що треба спробувати в житті: „посміятись від душі" ― дебютувала в КВН, навчилась танцювати вальс, Віденський вальс, квік-степ (моїх вмінь танцювати танго і латину для Віденського балу недостатньо, а для корпоративу ― якраз), дебютувала як весільний фотограф, почала працювати зі школярами (мій висновок ― педагогічна роботу виховує терпіння). 2) Дев’ятирічна донька моїх друзів у листі до Миколая (в якого беззастережно вірить), крім подарунків, просила дозволити їй бути витриманою і скромною. От і я хочу навчитись не сприймати як належне політичну дійсність, не реагувати спокійно на „чорні" новини, прагну позбутись пофігізму й цинізму, які формуються у більшості журналістів. Очікую, що 2012 не перетвориться на рік хаосу або показухи (у зв’язку з футбольним чемпіонатом), а навпаки під тиском обставин (іноземцям під час Евро-2012 треба показати туристично привабливе місто і країну; геополітична ситуація таки примусить владців до прийняття рішень щодо вектора розвитку) додасться трохи ладу, законності, оптимізму, рішучості. Сподіваюся, кожен зрозуміє, що якщо справді починати з себе, а не тільки говорити про це, можна змінити все (критична маса починається від одиниці). Ольга Савальська, журналіст інтернет-видання «Вголос»: 1) Хорошого — знайшла роботу за фахом, яка подобається. 2) Очікую — прочитати багацько книжок і об’їздити з коханим добрий клапоть України. «Прес-Центр» Ми в соцмережах: Facebook, Twitter, Google+, ВКонтакте 29.12.2011 Твіт
Перегляди: 2862 \| Рубрика: \| Ключові слова: журналісти, новий рік, підсумки