Комісія Нацбанку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків визначила граничні межі розміру регулятивного капіталу і активів для окремих груп банків на 2009 рік.

Про це йдеться у рішенні Комісії від 30 грудня 2008 року (№765), текст якого є у «Прес-Центру».

Згідно з рішенням, для того, щоб відповідати критеріям першої групи банки повинні володіти регулятивним капіталом більше 1 500 млн. грн. та активами понад 14 000 млн. грн.  (на 2008 рік межа становила понад понад 1 млрд. грн. регулятивного капіталу та більше 10 млрд. грн. активів. — «Прес-Центр»).

До другої групи зараховуються банки з регулятивним капіталом більше 500 млн. грн. та активами більше 4 000 млн. грн. (у 2008 р. — більше 300 млн. грн. і більше 3 млдр. грн., відповідно) До третьої — з регулятивним капіталом більше 200 млн. грн. та активами більше 1 500 млн. грн. (100 млн. грн. і більше 1 млрд. грн.)

Банки із регулятивним капіталом менше 200 млн. грн. та активами менше 1 500 млн. грн. (у 2008 р. — менше 100 млн. грн. і менше 1 млрд. грн.) відносяться до четвертої групи, за класифікацією НБУ.

Залежно від групи українські банки поділяються на найбільші, великі, середні і невеликі.

Внаслідок внесених Нацбанком змін до категорії найбільших належать 18 українських банків (торік — 17), великих — 20 (минулого року було 17), середніх — 24 (на 10 менше, ніж торік), невеликих — 120 (105).

У Топ-10 найбільших банків України за останній рік відбулися зміни. По-перше, з неї «вилетів» Промінвестбанк (був на 6 місці). З 7 на 6 місце перемістився банк «Надра», з 9 на 7 — ОТП Банк, з 10 на 8 — Альфа-Банк.  Ощадбанк з 8 місця опустився на 9-те. З колишнього 16 місця у чільну десятку увірвався і тепер замикає її ВТБ Банк.

З-поміж львівських банків (тих, які зареєстровані у Львові) до групи великих уже традиційно увійшов «Кредобанк». До групи середніх — «Фольсбанк» (колишній «Електрон Банк»). Банки «Дністер», «Львів» і «Галс» (багато років як перебуває на ліквідації) опинилися у групі невеликих банків.

НБУ розподіляє банки на групи, щоб, зокрема, ефективніше розмежовувати функції нагляду за ними між центральним апаратом і територіальними управліннями.