Меню
Обличчя Львівського телебачення Петро Остапишин | |
 Фото: myreport.com.uaПетро Остапишин Петро Пилипович Остапишин є ведучим на Львівському телебаченні вже 32 роки. За час своєї роботи встиг попрацювати і диктором, і ведучим, і адміністратором. Проте зауважує, що найголовніше в роботі – щоб вона тобі подобалась. — Петре Пилиповичу, як Ви потрапили на телебачення? Чи це був щасливий випадок чи запланований шлях у житті? — Я потрапив на телебачення в 32 роки, тому ні про які плани не могло бути й мови. До роботи на телебаченні я працював на адміністративній посаді, мені це набридло. В 1979 році відбувався відбір на телебачення для дикторів, я пройшов конкурс і таким чином став диктором Львівського телебачення. З того часу тут і працюю. Це чисто був випадок. За освітою я закінчив консерваторію, проте, як бачите, музикантом так і не став. — Який у вас робочий графік? — Ну зараз, займаюсь адміністративною роботою, то маю вихідні. Колись працював і у вихідні дні, і ввечері. Тому мені не зрозуміло коли приходять молоді ведучі і кажуть, що графік не зручний, платять мало. Але ми знаємо на що ми йдемо. Якщо людина любить свою роботу, то буде займатись нею попри будь-які негаразди, вона не помічає їх. Ти поринаєш в роботу і не звертаєш ні на що уваги. — Впродовж певного періоду в ефір Львівського телебачення виходила передача «Кава по-львівськи». Чи не плануєте відродити програму? — «Кава по-львівськи» існувала на телебаченні 12 років. Розпочалось все з того, що я захотів робити більше ніж просто читати написані для мене, диктора, тексти. Тоді звернувся до генерального директора з пропозицією зробити передачу у якій би спілкувався з відомими львів’янами за філіжанкою кави. Я колись сів і порахував, що за час існування «Кави по-львівськи» у мене в студії гостями були близько 500 людей. Очевидно, вона могла би ще існувати, якби не була комерційною. В певний момент кавова фабрика відчувала скруту і вони дали нам зрозуміти, що більше фінансувати нас не будуть. Є пропозиції відновити передачу, але я живу за принципом «Двічі в одну річку не ввійдеш» і, очевидно, це вже буде не цікаво. За час своєї роботи я розумію вже, що потребує передача, що треба в ній покращити. Ми сьогодні не маємо ні можливостей технічних, ні команди, що готова працювати. — Проте вже довший час Ви є ведучим «Концерту вітання». Як склалась історія цієї телепрограми? — Ну передача концерт вітання існує на Львівському телебаченні вже років сорок. Я питався «старожилів», до прикладу Тамари Григораш, що працювала у нас диктором, коли була започаткована передача «Концерт вітання» і ніхто не може згадати рік. Особисто я є ведучим вже тридцять два роки. Спочатку це була не комерційна передача, а потім зрозуміли, що на цьому можна заробляти гроші. Передача в своєму існуванні переживала і злети, і скрутні часи. Особливий спад відчувався коли розпався Радянський Союз. Ніхто тоді не хотів цим займатись. Але якось ми пережили цей важкий період. Ця передача часто здається декому примітивною. Але варто прислухатись кого ми вітаємо, переважно батьків, дідусів, бабусь. Передача розрахована на старше покоління. Часто питають чому такі не завжди сучасні пісні, а я відповідаю, що маючи телевізор з пультом, кожен може перемкнути. — Чи є якась цікава історія, пов’язана з привітаннями? — Дуже багато є цікавих моментів, не те що історій. До прикладу одного разу було, що вітали дев’яносторічну бабусю з днем народження, а пісню замовили «Дивлюсь я на небо», трохи такий двозначний зміст. Ніби то вже пора. Або там вітали Марію Дерев’яну з Фанерного заводу. Часто так співпадає, парадоксів буває багато, особливо коли виходили в прямому ефірі. — Чи влаштовує Вас теперішній стан Львівського телебачення? — Важко сказати. Можливо життя у нас таке складне, тому й телебачення таке. Колись телебачення мало напрямки, відповідно до яких працювало. На мою думку, зараз мало публіцистики на екрані. Мало героя – людини. Ми женемося за популярністю, за сьогоденням. А ми мало показуємо наших людей, що дійсно заслуговують на це. Часто як гості на ефіри потрапляють люди, що не повинні були б. Хотілось би сказати, про тих хто зараз є ведучими. Колись був дуже чіткий відбір, конкурси. Чомусь в нас рябіє екран ведучими. Вони не розуміють того, що вони не запам’ятовуються. Вони не прислухаються до старших. Вони не підтримують тої думки, що українська мова на телебаченні має бути взірцем літературної. Дозволяють собі спілкуватись як їм хочеться. Також одяг, стилістика, грим. Ведучі не розуміють, що це телебачення, а не драматичний театр. А також те, що годиться в побуті до ефіру не пасує. До цього часу я сам себе готую до ефіру, бо я це вмію. Ну ми будемо вірити, що буде краще. Але над усіма цими аспектами потрібно працювати. Ксеня Мединська, Тарас Чайківський, myreport.com.ua, 12.11.2011 Ми в соцмережах: Facebook, Twitter, Google+, ВКонтакте 12.12.2011 | |
|
Перегляди: 7444 |
Рубрика: |
Ключові слова: | |
Схожі публікації:
|
©2008-2015 Прес-Центр Використовуючи матеріали з "Прес-Центру" не забувайте на нас посилатися |
Львівські новини Прес-Центрувімкнено
Copyright MyCorp © 2024 | 